Для великої станції питання зазвичай не стоїть: стрінговий інвертор дешевший у розрахунку на кіловат. А от для балкона, гаража чи невеликого даху з кількома панелями все не так очевидно. Розберімо, чим відрізняються схеми і що вирішує вибір саме на малих потужностях.
Дві схеми
Стрінгова: панелі з'єднують послідовно в ланцюг на сотні вольт, і він іде до одного інвертора з одним чи кількома трекерами MPPT. Мікроінверторна: біля кожної панелі (або кожної пари чи четвірки) стоїть свій маленький інвертор, який видає 230 В одразу на даху; мікроінвертори з'єднують між собою кабелем змінного струму.
Проблема малої кількості панелей
Стрінговому інвертору потрібна достатня напруга ланцюга. Три панелі з робочою напругою 41 В дають близько 123 В, а влітку на спеці — ще менше. Якщо стартова напруга інвертора 100–150 В, а нижня межа MPPT — 120–160 В, такий ланцюг працюватиме нестабільно або вранці взагалі не запуститься. Мікроінвертору достатньо однієї панелі. Як рахувати межі ланцюга — у статті «MPPT-трекер в інверторі».
Тінь і різні сторони
У ланцюзі струм спільний, тож затінена панель гальмує сусідні; байпасні діоди зменшують втрати, але не прибирають їх. Приклад: 6 панелей по 450 Вт в одному ланцюгу, зранку тінь від комина лягає на одну з них. Зі стрінговим інвертором у ці години ланцюг може втрачати помітно більше, ніж дає одна панель; з мікроінверторами — рівно стільки, скільки недодає затінена. Так само з орієнтацією: дві панелі на схід і чотири на захід мікроінверторам не заважають, а стрінговому потрібні два MPPT, і кожен ланцюг має пройти за напругою.
Потужність мікроінвертора і «зрізання»
Номінал каналу мікроінвертора буває меншим за потужність панелі, наприклад 400 Вт на канал для панелі 450 Вт. Це нормально: паспортну потужність панель видає рідко — у ясний прохолодний полудень, тож річні втрати від обмеження зазвичай невеликі. Перевірте інше: максимальний вхідний струм каналу має бути не меншим за робочий струм панелі, а діапазон напруги — відповідати її параметрам.
Економіка
- На 1–4 панелі мікроінвертори часто виходять не дорожчими: не потрібні стрінговий інвертор, DC-роз'єднувач і захист постійного струму.
- Зі зростанням станції ціна за ват у мікроінверторів зменшується повільно, а у стрінгової схеми — швидко, тому для більших дахів стрінговий варіант, як правило, вигідніший.
- Розширення: до мікроінверторів додають панель із ще одним мікроінвертором; стрінговий інвертор розширюється в межах своїх входів і напруги.
Надійність, гарантія, моніторинг
Відмова стрінгового інвертора зупиняє всю станцію, зате він висить на стіні й міняється за годину. Відмова мікроінвертора вимикає одну-дві панелі, але для заміни доведеться лізти на дах. Гарантія на мікроінвертори зазвичай довша. Для моніторингу стрінговому інвертору досить Wi-Fi-модуля, мікроінверторам — шлюзу, що збирає дані з кожного; у частині систем шлюз разом із лічильником ще й обмежує віддачу в мережу.
Під час відключення
Обидві схеми мережеві: без напруги мережі вони вимикаються, навіть коли світить сонце. Якщо потрібен резерв, дивіться в бік гібридного інвертора з акумулятором — або додайте його до наявних мікроінверторів через AC-зв'язування, якщо моделі це підтримують.
Коротко
- 1–4 панелі, балкон або складний дах із тінню — мікроінвертори.
- 6 і більше панелей на одному-двох рівних схилах без тіні — стрінговий інвертор.
- Потрібен резерв під час відключень — гібридний, а не мережевий.
Підключення генерації до мережі погоджують з оператором системи розподілу; правила для невеликих станцій змінюються, тож уточнюйте актуальні вимоги.
Мікроінвертори — у розділі «Мікроінвертори», шлюзи для них — у розділі «Моніторинг», однофазні стрінгові моделі — у розділі «Мережеві однофазні». Про обмеження віддачі — у статті «Нульовий експорт і обмеження віддачі».
